Артовий архів Лінії Втечі 2010 року
В липні 2010 року ми провели акцію у польових умовах – на межі Сихова і Пустомитівського району в закинутому корпусі тепло-енерго станції (Факпарк) троє художників палили вогні, робити шум з бетонних стін і залишків металевих деталей і, звичайно ж, і пригощали фуршетом з болота.
текст анонсу від авторів:
алдхулай ултир халуй.
короткочасна транс-трахпаркіальна фуга
хлабурдрахлуд-явище
(тривалість хлабурдрахлуд-явища 27 хв. 39 сек.)
прийти 21.30 куди Ляна скаже
ригулі сидять дома, смокчать піську
фотографи спалахів НЕ беруть (або смокчать піську)
хто сцить – не приходить
Якщо ж більш описово передати заплановане, яким ми заманювали людей на подію: ХЛУДРЙ – півгодинна вечірня флеш-виставка і одночасно шокуюче шоу в нелегальних умовах закинутої сихівської ТЕЦ, відомої як факпарк.
ХЛУДРЙ – “несмішний” арт від безкомпромісних художників Олега, Жені і Влодка, відомих за роботою в канторі “дризтоз”, що робила оформлення першої Лінії Втечі в депо. Ця виставка доповнить постапокаліптичну картину тіла радянського абсурдного велетня. Дійство відбуватиметься із супроводом звуків, які художники назвали нойзом
Звіт з події, 24 липня 2010 року:
Ну шо ж, ХЛУДРЙ осягнув всі мої надії і сподівання, ставши не просто банальною виставкою, а нойзовим концертом з ахірєнною картинкою. Герої цієї затєї – Женя, Олег і Влодко. Давши їм ідею, місце та поштовх, ми спільними зусиллями готувалися до ХЛУДРЙа.
Народу зібралося мало. Але і серед двадцяти присутніх були чоловічки з ковеля, долини, москви. До 21.00 згрупувала на районі новоприбулих, поводила їх по місцевості, показала сталкеровські пейзажі факпарку – потягнула час до повної темноти – тоді ми потрапили у потрібний нам корпус.
Набрехавши в пресрелізі про “нормальність” запланованої виставки в факпарку, все йшло до повної протилежності). Полосочкі і крапочки на перед тим вибілених стовпах, вогняні і димові штрихи. Мінімлізм, але не ікея. шось більше і по-приємному не практичне. Це все в залі величезного постсовкового трупа, який став цього вечора способом для звуку. Потім навіть звук поїзда став лягати на душу мило і свіжо.
от воно – світло будущєго.
Картинка – вогняні мерехтливі точки на колонах з двома центрами вічнегорящих свічок. Факпарк перетворився на один великий інструмент під покривом ночі і повного місяця.
Хлопці почали озвучувати ХЛУДРЙ своїми інструментми (серед них програвач на пластинки, бас, саморобний двострунний інструмент з системою тертя), а коли упс розрядився і електрика закінчилася – в діло пішли залізяки, які спусклися з даху факпарку, каміння, цегла, бетонна підлога, скло.
Я досі в захваті, бо лишился десь там. На кусках дерева, на які нам запропонували сісти.
Лінія втечі причетна організацією до такого шикового індастріалу – і я з того дуже горда. Браво йому – універсальному артисту!