Графіті / навколографіті у Львові. Тарас Arm – про кластер стріт-арту в 2016 та 2019 роках

Функція Фарбованого лису – це створення та існування
спільноти навколо графіті та вуличного мистецтва – гуртом і електричку простіше розмалювати 😉


Галерея Фарбований лис, проект стінописів LvivWallking, щорічні фестивалі графіті Алярм, вулична галеря на Замарстинівській. Такі проекти вийшли з-під рук кластера художників, з якими працює Тарас Arm.

Повернемось в архівну розмову та порівняємо історію тусовки графіті у Львові сьогодні та два роки тому.



Фарбований лис як кластер почав свою роботу у 2015-му році, як галерея – у грудні 2016-го. Це була вже третя галерея, що виникла на творчій платформі ZAVOД, що на вулиці Заводській на Підзамчі. Вона отримала напрямок вуличного мистецтва. Вивіска “Фарбований Лис” похідна від назви вуличного мистецького кластеру, який виводить графіті, мурали та весь вуличний арт з підпілля, зокрема у Львові.

фото з відкриття:

Відкриття виставки відбулося 3 грудня, а активно працювати простір почав працювати з лютого – після вирішення технічних нюансів та з початком першої великої виставки у новому арт-просторі.

До відкриття галереї Фарбований Лис долучилися художники Метелін Денис, Савчишин Андрій (Stone), Челяда Віктор (Cash), Осередько Микита (Viska), а головним активістом проекту став Тарас Довгалюк (Arm), учасник хіп-хоп комюніті KICKIT, відомий своїми “пташиними” муралами та співорганізацією фестивалю графіті Алярм, вуличної галереї на Замарстинівській, виставки Вулична Абетка та інших подій.


розмова 13 грудня 2016 року

Ляна: Одним з попередніх проектів, до якого ти долучився, була Львівська вулична галерея. Чому тепер вирішив заховати малюнки в приміщення?

Тарас Arm: Складно порівнювати вуличну галерею і графіті кластер. Галерея реалізовувалася, як урбаністичний проект на Майстерні міста від команди KICKIT. А кластер – це вже спільний проект львівської тусовки райтерів. Круто, що вони знаходяться поряд. Сама локація, Підзамче, вбирає в себе наші ідеї, тому тут найбільша концентрація вуличного мистецтва в місті. У Львові, та й в Україні загалом, немає графіті-галерей, тому це перший подібний, сміливий експеримент.

Розкажи, що таке Фарбований лис і хто взгалі буде малювати в Галереї, яка буде періодичність і концепт подій там?

Фарбований лис – це графіті та стріт-арт кластер. Це об`єднання людей для спільного просування графіті та вуличного мистецтва. Усі перепони, що виникали у нашому творчому житті, від тепер ми готові вирішувати разом. Такий собі графіті-офіс, де можна концентрувати спільну енергію, ідеї, можливості – час покаже.

Крім майстерні, ми вирішили відкрити галерею, щоб запрошувати людей знайомитися з вуличним мистецтвом у близькому для них форматі.

А от самі покази, хотіли б презентувати в незвичному форматі. Поки, що навіть я до кінця не можу сформулювати формат в якому відбуватимуться події в галереї. Скажу так – те, що заборонено робити в звичайних галерея – буде дозволено у нас. Мабуть, єдиним обмеженням будуть стіни, і то не факт. Відкриття галереї уже запалило багато гарячих голів. Подібної атмосфери неможливо знайти ніде більше. Дуже скоро ми презентуємо програму галереї на кілька місяців. Навіть самі художники поки що приглядаються до простору і формату. Але, я впевнений, все буде цікаво і незвично!

Коли йшла до вас на відкриття – вже знала дорогу в той корпус РЕМА, натомість люди, які йшли зі мною і потрапили на завод вперше, взагалі не розуміли, шо відбується, – приміщення дуже незвичне для виставок. Будете якось ознаковувати дорогу до себе?

Розміщення кластеру мені дуже подобається. Не так просто знайти простір близький до центру міста та достатньо лояльний до наших забаганок. А масштаби графіті-амбіцій, думаю, знають усі. Звичайно, ми не будемо обмежуватися метрами квадратними на 3-му поверсі.

галерея Фарбований лис

Думаю, весь простір заводу з часом буде відігравати вагомішу роль, ніж саме приміщення. Але, все таки, дуже корисно мати схованку від дощу і морозу без творчої перерви. Згодом, нас буде простіше ідентифікувати, як найбільшу галерею вуличного мистецтва під відкритим небом з майстернею та галереєю посеред неї, ніж складнодоступне приміщення на промзоні. Та й публіка у нас не може бути «фешенебельною» з доступом до площі Ринок і багаторівневого паркінгу. Тому кращої локації – годі придумати!

Розкажи як тобі те все, шо відбувається на ZAVOДі зараз. Думаєш, це і є та сама ревіталізація Підзамча, в якій ви брали участь з самого початку?

Ті процеси, що зараз відбуваються на ZAVOДі – вселяють передчуття креативного вибуху на Підзамчі. В цьому немає нічого унікального, насправді. В Європі – це природній процес усіх колись промислових територій. Прикладів – гори. От і черга Львова прийшла. Аби ніхто не заважав. І так – це ланка тієї ревіталізації, в якій ми приймали участь з 13-го року. І це ще далеко не кінець – думаю, це тільки початок.

В силу того, шо Підзамче зараз захоплює творча публіка, галереї, клуби відкриваються, все таке – чи доцільно його порівнювати з Берлінським Кройцбергом?

Доцільно! (в креативному сенсі)) І не тільки з ним. Таких прикладів – тьма. І, що цікаво, результат буде унікальний для України. Процес – подібний, але умови інші.

графіті-фестиваль Алярм 2018

Всі графіті-художники, таке враження, перейшли в офіціали зараз. А ще хтось займаєься бомбінгом чи нелегальним графіті, за твоїми спостереженнями? Чи така культура потрібна взагалі?

Не зовсім. Раніше, не було з ким поговорити, не те щоб спільний проект організувати. Райтери бігали в масках і малювали поки ніхто не бачить, або де нікого немає. Не так давно ми вирішили піти на діалог з суспільством і отримали непогану віддачу. Вулична творчість виявилася досить актуальною і цікавою для певної публіки. А місто отримало шанс трішки направляти процес створення малюнків на стінах в адекватне русло. Поки – все йде успішно. Тому, я б сказав, кількість концептуального графіті переважила бомбінг і це вигідно для усіх задіяних сторін. Кількість нелегального графіті, на мій погляд, не зменшилася, а перейшла у меншість. Хоча, на перший погляд, це деструктивне явище, але дуже важливий процес формування філософії вуличного мистецтва. Без нього не було б фестивалів, галерей та інших проектів з таким незвичним, вільним та майже вседовзоленим характером. Мистецтво, для якого обмеження – це і є його суть та виклик.

Коли наступний Алярм у Львові і що плануєш там робити?

У перших числах серпня знову у Львові відбудеться найбільший в Україні графіті-фестиваль. На разі є бажання показати високий рівень українського графіті. Хоча, часу ще достатньо для вирішення додаткових завдань для такої масштабної події.

Стараємося тримати руку на пульсі нагальних потреб для української графіті-сцени. З локаціями – ще не вирішено. Можливо, це буде знову стіна на вулиці Ковча, можливо – нова локація. Хочеться, звичайно – нову, але вибір не великий. Також, до цьогорічного переліку міст проведення фесту, додадуться нові.

Розкажи ще, як зара справи в KICKIT, які подальші акції плануєте з колегами

Art-шматок команди KICKIT природньо готується до міжсезоння. Генеруємо нові ідеї, з якими будемо вистрілювати вже весною. На разі працюємо над новим веб-сайтом. Дуже надіюся, що злиємося з кластером у творчих потугах. Це, однозначно додасть для місцевої стрітарт-сцени. Радує те, що усі західноукраїнські активісти мають бажання співпрацювати – це дарує сподівання для нових крутих проектів!

МИНУЛО ДВА РОКИ

17 січня 2019 року

Ляна: Тож, галерея/кластер живе вже три роки від часу інтерв ‘ю. Чим за цей час галерея стала для митців, чи можеш її утримувати?

Taras Arm: Від лютого 2016-го у галереї відбувалося по кілька подій щороку. Це і персональні виставки і групові концепти. Весь цей час вона також виконувала роль майстерні для вуличних художників – доступ відкритий для кожного.

Крім цього, як платформа, найуспішнішим проектом Фарбованого лису був фестиваль стінописів рік тому (наприкінці 2017-го) – Lviv WallKing. Тоді нам вдалося реалізувати проект від ідеї до першого у Львові туристичного напрямку по графіті та стрітарт локаціям Підзамча. Це був дуже класний, компактний проект. Міцна база для розвитку вуличного мистецтва міста. На разі ми зосередилися на функції майстерні для художників. Також шукаємо ідеї та ресурси для майбутніх виставок. Хочеться, щоб бренд подорожував містом і вписувався в нові локації.

Lviv WallKing проект

І ще додам, що дуже важлива функція Фарбованого лису, це створення та існування спільноти навколо графіті та вуличного мистецтва – гуртом і електричку простіше розмалювати 😉

Ви робите різні тусовки вуличних художників, навіть ті, шо мають містифіковані внутрішні традиції, через тих знаєш про втілене за рік, про плани. Відчуваєш, шо ше є угар в художників, які свого часу виховали львівський стиль?

У нас раз в рік відбувається у Львові графіті-фестиваль Алярм. Це більше причина зібратися всією Україною, аніж щось намалювати. Хоча малюнки це дуже крута причина і антураж для такого збіговиська. Саме львівська сцена не має такого звичаю. Можливо тому, що ми не відокремлюємося від решти української сцени. А можливо тому, що протягом року вистарчає різних подій пов`язаних із графіті, де можна зібратися і перемішати досвід.

Кого назвеш зара основою саме львівського вуличного мистецтва?

Усі хто активно малює – це і є основа львівської графіті-сцени. Не така вона вже і велика, щоб відокремлювати когось. Кожен прояв дуже цінний і своєрідний

Питання ше про частинку легалізації: крім прекрасних стінописів, які ви робите, є яскраві художники, які роблять теги у Львові, – реальні орнаменти міста (ЇЄ, SWC). Також не надто розвиненою є і стікер-культура. Все це люди-комунальники замальовують, зривають і роблять це з ше гіршими наслідками для стін часто, не розглядаючи це як коди міста. Чи можна розповісти місту, що це також культура, також мистецтво?

Важко сказати. Важко зрозуміти людей для яких теги дорівнює графіті дорівнює вандалізм. Це не далека думка. Я не сприймав це як вандалізм ніколи. При всіх згадках про теги говорю про те, що це неоднозначне, але позитивне явище. Це маркер, який показує, що місто живе і в ньому живе творчість, яка повністю незалежна і альтруїстична. Де є теги – там не може бути диктатури. Там є свобода вияву. Навіть, якщо вона заіпає чиюсь приватну власність. Подібних проявів свободи багато і без тегів, тому їх треба мабуть розглядати в площині психологічно культурного явища, а не як прояв вандалізму, направленого на псування конкретно чийогось майна. Зрештою місто – це спільний простір і без компромісів тут ніяк. І легальне графіті це один з таких компромісів.

Простий приклад останнього Алярму. До фестивалю на Сихові були три бойлерні розписані тегами. Це ж вандалізм. Але, якщо від міської влади отримати дозвіл на створення малюнків на них, то те саме графіті, але яке займає більше часу на створення, перетворить ці шматки гетто на мистецькі об`єкти.

І це навіть ще краще ніж звичайні теги. Це вже прояв діалогу міста та мешканців, навіть якщо ці мешканці графіті-художники. Це ж #перемога для всіх!

Згадалося, як колись полювали за артистами, які розмальовували електрички…

Полювали і зараз полюють. От в Києві затримали кількох і навіть не під час малювання а через місяць.

Галерея вуличного мистецтва у Львові
– проект кластеру Фарбований лис

Я розумію для чого замальовують графіті, знімають стікери. В центрі будинки мають певний вигляд закладений автором. І логічно, що тегів там не було. Відповідно влада міста і власники будинків мають повне право утримувати їх в тому вигляді, який вони вважають має бути. Але у райтерів своя думка. Так і живемо.

Якби всюди можна було залишати теги чи написи – було б не цікаво. Графіті це протилежна реакція на бажання все тримати під контролем. Тут один крок до диктатури Тут і відповідь чи радянські стінописи були самобутнім явищем і який їх вклад у культурну спадищину того періоду. Очевидно, що вони якісніші, але сенси у них слабші.

розмову вела Ляна Мицько

Знайти галере Фарбований Лис: