Саша Жабокрицький / Gravitsapa. Авангард і пошук краси за Львівським Оперним

Нам треба побільше особливих речей і ситуацій в житті.
Вони роблять життя і твір кращими.

“…почали грати в 2005 році. грали на ФЕСТИВАЛЯХ І В ЛЯЛЬЦІ” – Так мало б стартувати інтерв’ю з Гравіцапою, найідентичнішим авангардом у Львові? Не думаю.

Сашенька, скажи, чи ера структурної музики вже закинчилася?

Jabo Kritsky
Та не, мені здається, що безпорядок просто розширив границі музики, а структури будуть, та може і завжди. І структури складні, і примітивні і такі, що імітують хаос. Я так си думаю. Але дуже добре, що люди красу знаходять частіше в звуках природи, машин і т.д. чим більше краси ми бачим, тим краще ми еволюційно пристосувались до цього світу, соціуму і себе.

Зараз Гравіцапа – то більше нойзу і пошуку в хаосі. Думаєш, це вже ваша остаточна форма музики?

Jabo Kritsky
Та ти шо. Після цієї пози ми перейдемо до іншої. Але поки що, наслаждаємся цим. Я думаю, коли ми знайдемо свою абсолютну форму, можна буде зробити прощальний концерт, вдягнути костюм, причесатись і лягти в труну. Це як пошук істини. Хто думає, що знайшов щось, той, просто перестав розвиватись.

Ще про візуальний пошук. Ти всі ваші оформлення робиш сам чи хтось ше малює?

Jabo Kritsky
Ти про обложки на саундклауді, чи в загальному? Ті обложки Женя робить. А наприклад, на лупівському марафоні я роблю відеоряд. Останнім часом ми почали частіше дивитись в бік візуального доповнення, чи то відеоряд, чи перформенс, плакати. Але ще про це рано говорити.

Була присутня при зйомках Риби – то напевно найбільш пережита твоя відеоробота?

Jabo Kritsky
Та на даний час, практично єдина (крапка). Ну і “пережита”, в сенсі, пережив і забув. Найбільш цікавим моментом з цим кліпом для мене, напевно, було те, що він деякими людьми сприймався, як дуже світлий, а іншими – як мрачняк. І тут ми повертаємося до вічної теми плям Роршаха. Все, що (і як) ми бачимо, є відображенням нас самих.

Згадала, шо якось була задіяна на зйомках для обкладинки альбому Vulgata, підготовка до обложки була досить перформативною. Ну загалом ше хотілося б поговорити про твої ігри з режисурою – по Рибі ви ж знімали кіно. Де воно?

Jabo Kritsky
Ти не те, що була задіяна, а навічно закарбувалась на цій обложці!) Іноді хочеться вкласти особливість в певний творчий об’єкт. Не просто записати альбом чи намалювати щось на обложку, а наприклад, записати це, наївшись вареної цибулі. Ніхто, може, цього не помітить (ха-ха-ха), але для тебе точно, рівень особливості цього альбому збільшиться. І та, нам треба побільше особливих речей і ситуацій в житті. Вони роблять життя і твір кращими.

І таки де воно – кіно, яке ви знімали?

Jabo Kritsky
“Де воно”. Тут я себе відчув злочинним чиновником, який має віддати громадянам те, що вже потрачено. Ми тоді знімали, напевно, найартхаусніший український фільм. Але планку поставили занадто високу. І от як після розвалу СССР, країна не знає, що робити з якимось там заводом Біохімкомбінат. Так і я не знаю, що робити з цим недоробленим фільмом. Ех, трагедія, як з Дюною Ходоровського прям (найгеніальніший незнятий фільм усіх часів).
А якщо загально про фільми, то да. Я можу. У нас тут якраз вічна криза жанру кінематографа. Його просто нема. Скільки можна дрочити на Довженка! Та вже може настав час новому пророку українського кінематографа з’явитись… Український артхаус ще з’явиться. Атвєчяю. Забагато говорю і замало роблю.

Для мене головною історією того невиданого фільму став хододильник. Це ж вже можна розповідати?

Jabo Kritsky
Ха-ха). Давай, точно! Та то зразу ж можна було розповідати. Так, тут в голові зараз фантазії почались, про якусь підлітково-кіберпанківську-арт-терористичну організацію, яка заміновує “оперні театри” з вимогою виділення державою коштів на культуру. І слова президента, – ” ці Анголятка Содому стоять у мене поперек горла!!!”

Jabo Kritsky
В фільмі мав бути присутній портал. Ми зробили його у вигляді старого холодильника “Дніпро”. Шукали його дуже довго на пунктах прийому металолому. Довго розмальовували арабськими візерунками. Зняли і прийшов час розставатись. Не хотілось таку особливу піч викидувати, то ми поставили його біля оперного театру, щоб усі люди теж побачили цю красу. В середині холодильника було написано “подарунок Львову”. Хтось подумав, що це теракт. Викликали міліцію, огородили холодильник. Злобний мент відштовхує людей, щоб не підходили ближче. Приїхали сапери. Гарні пригоди.

Як думаєш – такий активізм має бути, шоб порушувати суспільний спокій і кидати гранати арту в народ? Чи сидимо по репетиційках і ну нафіг переживати за глобальні сенси?

Jabo Kritsky
Це питання, я сприйняв, як виклик для себе, тому що останні роки ми розвиваємся в музиці закрито від усіх. Нам не дуже цікаво ділитись своїми результатами, тому що в першу чергу, робимо це з метою саморозвитку. І по-друге, всерівно буде не багато тих, хто позитивно це сприйме і хоча би наближеного зрозуміє. Але так, це є молодість, вона має бути агресивна! Мочііть то біом’ясо артом!

Кажеш, позитивно не сприйме – але робити концерт яко вуличні музиканти в 2009 було ше тою ідеєю…

Jabo Kritsky
Ну це так, але мою теорію наукову про тривимірні суть числа 666,666 не прийняли всерйоз, а це був головний посил концерту ( жарт буде зрозумілий лише тім, хто був присутнім на цьому концерті, сорян). Попереду ще будуть вагомі викиди самовираження в атмосферу.

Дивіться також:

Фотоархів. Концерт мат-рок групи Гравіцапа в підземному переході на Міцкевича

Зараз ви робите спільні репетиції з різними музикантами. Розкажи з ким і шо з того буде? Чи це просто хепенінг такий на разок

Jabo Kritsky
На даний час, це пошук однодумців і друзів. Не обов’язково, нових учасників, а просто, переконатись, що ми “не єдині у всесвіті”. Грали з Богданом ( Nonsun), Віталіком (Волоцюга, Octopus Kraft, ex Gravitsapa), Женя ( Курс Валют), гарно пограли з Марком Токарем тиждень тому. Недавно випадково побачив в неті записи одного львівського музиканта і подумав, що це було б честю нам поімпровізувати з ним. Звати його Павло Гречка.

Кажеш про неєдиних у світі – а в філармонії на контрастах теж таких експериментальних людей бачили. Чи академічні музиканти на контакт не йдуть?

Jabo Kritsky
Я би хотів законтачити з такими, але я настільки далекий від цієї тусовки, що навіть, не знаю, хто там нармальний). Взагалі, зараз для мене є цікавим поєднувати андеграундні музичні здобутки зі здобутками сучасної академічної музики. Поєднання цих двох напрямків може дати цікавий результат. Чому цим ще ніхто не займався? Тому що консерваторним музикантам далекою є музика андеграундна, а андеграундним – академічна. І є мало людей, яким одночасно цікавими є ці два напрямки. Чи може ви знаєте людину з консерваторії, яка прониклась сладжем? Приємно буде познайомитись.

І ше скажи, чи увірував в якусь нову музику у Львові, в Україні за останній час.

Jabo Kritsky
Та от, крім альбому “Палеоліт” Дранк Дайвера і не знаю що ще згадати. Дуже концептуально і свіжо. Я не слухаю багато української музики. Це мене засмучує. У нас музиканти дуже часто копіюють захід (чи іншу частину світу). Це ж програшний варіант в любому випадку. Так можна і вічно жити з провінційних менталітетом, не знайшовши в собі вагомі культурні особливості, які не соромно явити усьому світу, а не це їхнє, “дивіться, а ми тут в Україні теж навчились грати хіпстерські пісеньки на окулеле”.

…

Минуло два дні перерви в інтерв’ю. Я потрапила випадково на джем-сейшн в Дзигу і попросила Сашу прийти з гітарою, за 15 хвилин він вже був на місці.

…ну шо ж – далі логічно продовжити питанням про те, як твої відчуття після джему в Дзизі?

Jabo Kritsky
Та що вони хочуть, та всьо було атлічьно! Крім 2-х лаж, але то прощається. Сорі, не можу заснути (як обіцяв))))

Це було достойно першого виступу Нового Року. Я представляв свою власну школу марсіанського джазу. Дещо вона не вписувалась в канони дзигівського джазу, але Ісус проповідує: як Ісус і на горі, і в домі блудниць, і в синагозі ортодоксальній. Лише мене смущає, що моїм колегам по грі, Марку і атлічьному барабанщику (імені якого я не знаю), прийшлось всю імпровізацію йти за мною. Але, що тут поробиш, коли тебе пре. Це не те, що ти сам преш. Це тебе пре. Якщо би там в Дзизі почались такі вечори абсолютно вільної імпроваізації, ціни би їй не було. Ну і, якщо підсумовувати джем, – це було вільно, це був вилив чистої творчості, нещирості там було пів проценту. І да, треба такі взбучки робити навіть непідготовленими до цього людям.

Думаєш, джеми стануть у Львові знову традиційними?

Jabo Kritsky
Я би хотів. Тому що останні два роки, наша група тільки це і робить, що імпровізує і пробує пізнати цей процес. Якщо іменно зараз воно не приживеться, то, все рівно, колись ця культура буде мати більше шанувальників як серед музикантів, так і серед слухачів. З людьми, які намагаються пізнати музику глибше і мають багатший внутрішній світ, спільна імпровізація – це завжди насолода.

Трошки про місця сили. Шо скажеш про Підзамче (район Львова за Оперним театром), знаю, шо багато тебе з ним пов’язує.

Прекрасний район. Древній і трушний. Там би все археологам перекопати… ). Якось так виходить, що останні роки я більшість часу там провожу. Репетирую, гуляю, працюю і тепер живу.

Гравіцапа – музика про Львів за Оперним?

Jabo Kritsky
Нє, не думаю. Той Львів звичайно вплинув на нас, як і багато чого іншого, але нє. Гравіцапа – це музика індивидів, які намагаються розвиватись і самовиражатись, не беручи за еталон загальноприйняте. І тут не тільки про музику йде річ. Одвічна боротьба проти тиску масовості. Пафосно, але так воно і є.

Якщо б ти описував культурний код України // Львова – то яким він був би?

Jabo Kritsky
Описувати, систематизувати можна лише те, що вже сформувалося, як система, а це значить, що ми описуємо минуле. Явище, яке відбулось. Тому, описати сучасне зерно української музичної культури важко. Просто відсій усе “чужеродне”. І шо лишиться? Звичайно, неможливо творити відокремлено від зовнішніх чинників, але всерівно, коли навіть талановита самобутня українська особа намірена створити композицію в стилі постпанк, але на виході получається постпанк плюс ще щось, що важкувато описати іноді, це говорить про багатий внутрішній світ особистості. Бажаю нам усім в таких сформуватись.

Щодо цього формування, ти розказував про пошук в імпровізації з людьми іншими, з інструментами – а пошук в собі через сни, через самозаглиблення – яку роль ці речі займають в тобі як в артистові?

Jabo Kritsky
Колись я не признавав факту, що музика (і мистецтво взагалі) відноситься до духовної сфери на ряду з різними формами містицизму (в т.ч. і релігіями). Музика є дуже абстрактним видом мистецтва. Пісень і мелодій не буває в природі. Вони викликають у кожного такі свої асоціації і відчуття, що описати їх, навіть собі, є задачею практично нейздійсненною. І коли людина багато часу в житті вариться от в такому (не в видимих формах, явищах і у тонких відчуттях), вона починає бачити світ по іншому, так! більш духовно.
Для мене, що пошуки в мистецтві, що намагання пізнати себе є одним цілим. А пізнання себе, – це просто безмежна прірва фану (не підібрав іншого слова, але хай собі так буде).
Людина, яка пізнала музику дещо вищу за попсу, вже ніколи не знайде насолоду від попси, тому що вона спробувала насолоду кращу. Так само і з речима духовними. Не піде в православну церкву (чи любу іншу офіційну релігійну формацію) той, хто зрозумів цей світ і себе трішки більше. Я люблю позбавлятсь від старих стереотипів і перевіряти на міцність мої переконання. Останнім часом я для себе відкрив медитації і деякі інші речі, про які краще не згадувати, хіба що окрім тантризму.

Також треба згадати про явище, яке називається красою. Що таке краса, чому нам подобаються ті чи інші речі. Чому я можу бачити красу в тому, в чому інша людина бачить потворне. Ми не знаємо до кінця, що таке краса. І ми би багато дізнались про себе, досліджуючи це явище. Як мінімум, тоді би менше страждали красиві жінки, які не вписуються в загальнопризнані рамки краси. А для когось це трагедія життя.

І під кінець – один із моїх останніх роздумів на тему мистецтва. Колись я думав, що зрозуміти сучасне мистецтво можна таким же методом, як вивчити
предмет мостобудування, наприклад. Тобто, просто вивчити певну систему, яка знаходилась десь далеко від тебе. Але мистецтво, це не є предмет відділений чимось від нашого внутрішнього світу.
Пізнання мистецтва – це є пізнання себе. Для природи байдуже, чи перед нею унітаз, як постмодерністський об’єкт, чи як об’кт санітарний.
Це не байдуже для нас. І мистецтво можна зрозуміти тільки через призму себе, через аналіз своїх відчуттів. Людина думає, що пізнає мистецтво, а насправді, пізнає себе і світ.
От так хитро Ісус завойовує серця меломанів, приховуючись за полками альбомів цікавої, але ще незрозумілої музики.

Розмовляла Ляна Мицько

Гравіцапа (Gravitsapa) – львівський колекти авангардної музики, експериментатори аудіального і візуального сприйняття. Релізи можете почути на бендкемпі та імпровізації на саундклауді.

Альбоми:

Radio Free Albemuth – 2009 (HYSM?)
Vulgata – 2013 (HYSM?, Skrot Up)
Radio Fre Vulgata 2015 (Tenzenmen)
Demo-2 2016 (Self release)