Лонгрід про концерт року. Shortparis у спортивному залі Лісова Пісня

Це був п’ятий концерт Shortparis у Львові, ми творили як могли.
Лінія Втечі

Кажуть, що лише нам Ніколай Комягін, фронтмен групи Shortparis, дає таку свободу у виборі місця та естетичного супроводу для виступу його групи. Тож, 27 травня 2018 року Лінія Втечі наважилася на те, щоб провести концерт своїх культурних соратників Shortparis у спортивному залі львівського Лісотеху “Лісова пісня”

По емоційній напрузі ця акція стала однією з найцікавіших за останній час, а звук, який був під загрозою страшного ехо, перетворився на неймовірно крутий антураж завдяки нашим технічним патрнерам Fat Sound. Хоча нічого дивного, – спортзал так і називається: Лісова Пісня. І це вивіска, яка є над входом на цю локацію.

Концерт був фантастичним ще від часу пошуку місця для концеру: я обійшла напено десять спортзалів, поки знайшла той, який погодився на авантюру з експериментальною музикою, тим паче – яка прибула до Львова із самого Сибіру.Пітера.

оригінал афіші авторства Олега Сусленка на підлозі спортивного залі Лісова Пісня

Після вибору місця прийшла інша історія – знайомство із феноменом Shortparis львівського артиста Олега Сусленка, який під враженняям від почутого намалював афішу для події, яка вже сама по собі стала справжнім артефактом для нас.


Далі – фото з саунд-чеку та початку концерту у Лісовій Пісні від Назара Коровая

Підготовка до події з неймовірно відповідальним саунд-чеком, придумалими находу постерами з вказівками на місце події, пікнік з музикантами на футбольному полі – все це готувало нас до неординарного вечора.

Гримерку організували в старій душовій, атмосферою вона нагадувала який хоспіс, чим надзвичайно потішили сприйняння реальності музикантів, – вони попросили зробити тут кілька кадрів з ними. На бекстейдж принесли іконку святого Миколая, воду, солодощі – і почали.

Фото з концерту викладено двома блоками. Автор – Віталій Маріаш

Концерт розпочала акапельна пісня від Марічки Чічкової, ми заховали її на балконі спортзалу, тому народ не зрозумів звідки лунає традиційний тужливий спів.

По цьому – все як уві сні. На вході ми стримували місцевих пацанів, сусідів, які прослідкували за аудиторією на незрозумілу подію, пояснювали ректору (?) шо це і є та культурна подія, про яку ми маємо від нього дозвіл.

Періодично забігали дивитися, шо ж робиться в залі, як танцюють люди, чи не сипеться штукатурка старенького залу. А Shortparis абсолютно розчинилися в силі своєї музики, місця і людей, які медитативно рухалися під їх спектакль.

Про цей виступ фронтмен групи Shortparis Ніколай Комягін сказав:

Перед цим концертом у нас були великі презентації, тур чотири дні поспіль… Ми просто втомилися. Я переживав, що музиканти вже просто спустять цей виступ, бо перед цим були великі-великі концерти в столиці, великі міста. Ніби це важдиві концерти. І можна вже розслабитися, тут (в спортзалі) ше й складний звук – програємо то вже програємо в боротьбі з ним. Але я розумів, що це надзвичайно важливо, що це певна точка в розвитку групи. Львів для нас – це знакове місто, щоразу тут ми вийобуємось по максимуму. Я попросив всіх відіграми так, щоб це не була клякса – а щоб було відчуття лаконічної жирної точки, яка вдавлює рядок вкінці. Як підводка до резюме.

І я відчув, ніби не завдяки моїм словам, а завдяки внутрішньому стану всієї групи, завдяки простору, тому, як ми його самі в собі перетворили, – була якась магія. І це буває дуже рідко. Чим далі, тим більше з’являється йобаного професіоналізму, чим більше досвіду за плечима, тим менше ти віриш сам собі. Чим більше релігійний акт перетворюється в якусь навіть не рутину, а відточену формулу, тим більше в цьому може з’явитися смерті для артиста.

І от вчора… Я не знаю, який був звук в залі. Підозрюю, що було складно. Але нам на сцені місцями було настільки комфортно, ми відчували себе злагодженою командою. Ми були в такій формі, відчували кожен рух одне одного, відчували погляди, ми розуміли, де яка буде пауза і крапка. Ми вели величезний спектакль ці годину і п’яинадцять хвилин. По відчуттях я кілька разів відчув щось нове і цього не було вже кілька років. Це відчуття – передчуття чогось нового. В плані емоцій, рухів, реакції мого тіла, його рухів. Новий простір, звук, світло. Люди по-іншому себе вели – вони закрили очі і танцювали самі з собою. Я відчув, що історія не про нас – це колективна історія і я їм нічого не повинен. Не повинен робити шоу, я маю бути сам з собою, з музикою. І це відпустило відповідальність з моїх плечей. А на одній з пісень я наблизився до стану плачу.

А по концерту і затишного афтепаті ми готували хлопців до виїзду додому, – Товариш Ангус відвіз групу на рекреацію до еко-ферми неподалік Львова. А в мене була місія за годинку показати Ніколаю Львів, який він обожнює, і відвезти в аеропорт. Тут вдалося зробити з ним інтерв’ю, яке стало одним з моїх улюблених.

Почуйте:

Тепер минуло півроку від цієї сакраментальної події – і ще однією неймовірною історією, яка підкеслила її значущість, стало те, що Shortparis використали локацію спортзалу у своєму свіжому кліпі. Про нацменшини та трудових мігрантів Росії. Про цю тему, до речі, Ніколай розповідає в інтерв’ю вище.

Спортзал фігурує у новому, не побоюсь цього слова, скандальному кліпі Shortparis

І якшо за такий активізм Shortparis не сприйме їх країна – Лінія Втечі запрошує їх на безстрокову культурну резиденцію у Львові. Нам потрібні такі герої культури.

Текст: Ляна Мицько
Фото: Віталій Маріаш, Назар Коровай

Shortparis — російський експериментальний гурт із Санкт-Петербурґа. Особливо відомий завдяки живим виступам, які часто відбуваються в непризначених для концертів локаціях (продуктові крамниці, спортзали) і під час яких музиканти часто змішуються з публікою. (Вікіпедія)