Текст маніфесту спільної акції львівських артистів від листопада 2019 року
Львівські артисти запрошують місто до діалогу!
Львів залишився без мистецького центру. У Львові нема де розвиватися культурі! У художників відбирають майстерні, закриваються галереї, місця для концертів, встановлюють потворні пам’ятники!
Хочемо привернути увагу громади, бізнесу та влади на проблему культурної деградації суспільства, у які ми опинилися. Закриття творчих осередків, зневага до мистецьких інституцій, корупція з майновим фондом спілки художників України з боку держави призведе до маргіналізації та занепаду мистецтва.
Львів з культурної столиці вже перетворюється на рагульську вареничну з невиразною сучасною архітектурою та кічовими монументами.
Творча спільнота як ніколи потребує підтримки з боку міста та розуміння від приватного бізнесу. Нам необхідне місце для творення актуальної культури!
ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ МИСТЕЦТВО БЕЗ ЛЬВОВА?
Шановний пане міський голова! Шановні депутати!!! Любі мешканці міста!!!!
Нещодавно, на відкритті виставки Олега Мінька у Національному музеї Львова, відомий викладач Львівської академії мистецтва висловив дослівно наступне: «Нам треба багато працювати, щоб залишити ОЦЕ ВСЕ для дітей і внуків». Під ОЦЕ ВСЕ пан митець мав на увазі спадщину своїх друзів, бо на відкритті чудового львівського художника практично не було молоді. Там були викладачі академії, їх друзі… дирекція музею, але не було тих міфічних «дітей і внуків»…
У чому ж справа – запитаєте ви – чому виставки такого ґатунку не привертають увагу молоді? У цей же день у міській медіа-бібліотеці на вул. Мулярській відбувалася складна, але вельми цікава, лекція львівського філософа, на яку прийшли десятки і десятки молодих людей. У залі був аншлаг! Чому запитаєте Ви? Наша відповідь проста: тому що львівський філософ вміє розмовляти з молодими людьми і для цього місто теж створило простір, відкритий публічний простір медіатеки. Натомість сивочолий митець, для якого держава утримує кілька музеїв і цілу академію мистецтва, не є цікавим для молоді. Митці які народилися і жили в радянському Львові і отримали від радянської влади музеї, осередки, замовлення і гроші, славу, майстерні і т.п. мають своє місце у Львові а молоді люди, про яких кожна влада говорить як про майбутнє нашої країни не мають НІЧОГО!!! У Львові назріла криза у полі мистецтва і ми закликаємо Вас про це говорити відкрито. Треба негайно діяти!!!
Місто Львів має часто статус культурної столиці, але в цій культурній столиці ми втрачаємо усе, що створювали важкою працею і зусиллями. Нещодавно «креативний бізнес» поглинув останній вільний простір для мистецького висловлювання, яким була Дзиґа протягом 25 років свого існування. Обласна влада вже віддавна покинула «напризволяще» мистецькі осередки, які були в управлінні Спілки художників, львівський Палац мистецтв все більше погружається у світ фольклоризму та провінціалізму. Місто заповнили монументи і монументики сумнівної якості, і ніхто не зважає на те, що ВАШИМ дітям треба буде жити в цьому усьому безладі, який не має ані натяку на мистецтво.
Молоде мистецьке середовище покинуте владою міста усі роки незалежності. І це можливо й добре. Але не думайте, що ринок все розсудить, ні – ринок усе знищить!!!! Львівським меценатам чи бізнесу теж начхати на мистецтво. Щойно художники чи дизайнери «обживуть» якийсь простір у Львові, їх звідти женуть великі гроші, інвестори та люди, яким БАЙДУЖЕ мистецтво. Якщо так буде продовжуватися, то зі Львова виїде уся талановита молодь.
Ви не звертали увагу на молоде мистецтво більше 20 років, а воно «проросло» і могло б розвиватися, але не має простору. «Відкрита Група», товариство молодих художників, що сформувалося у Львові і яке робило виставки на власних кухнях (бо ж де ще в культурній столиці робити виставки?) цього року виграли проект на представлення України на Венеційському бієнале сучасного мистецтва. Їхню роботу давно визнало не лише Міністерство культури України, але й чисельні галеристи і куратори в різних країнах Європи. Ви запитаєте, а де ці художники? Один поїхав жити у Нью Йорк, інший у Вроцлав, ще інший повернувся у Мукачеве… Чому? Бо у Львові їм немає місця, тут ВІДСУТНІЙ ПРОСТІР для молодого мистецтва. Немає муніципальної галереї мистецтва, немає простору для експериментів, немає простору для виставок, немає простору для творчості, немає НІЧОГО!!!
У Луцьку родина Корсаків спромоглася відкрити Музей українського сучасного мистецтва, і ми тепер возимо львівських дітей на екскурсії у Луцьк. А ви лише думаєте про «хаби», «чейни», «креативні кластери» і помилково вважаєте, що ці інновації зможуть зробити місто творчим. Без уваги до молодого мистецького середовища ваш ініціативи можуть сприяти лише розвитку бізнесу, а мистецтво – НЕ БІЗНЕС!!! Мистецтво формує смисли, дратує, обдумує, допомагає, навіть розважає – але це НЕ БІЗНЕС!!! Мистецтво потребує опіки! Ви ж утримуєте будинок для хворих, знедолених, віруючих за спільний міський кошт – хіба так важко створити муніципальний простір для молодого мистецтва? Тим паче у вас є досвід створення тієї ж медіатеки, успішний досвід – досвід який можна повторити. Не покидайте молоде мистецтво – бо інакше воно покине Львів!!!
ТЕ, ЩО РОЗІЗЛИЛО МИТЦІВ ЛЬВОВА:
У місті нема де розвиватися культурі!
віджаті скульптурні майстерні в Стрийському парку, виселили 12 майстрів;
відбувається тривалий розгін майстерень на РЕМА;
Дзиґа, єдиний некомерційний арт-центр міста, продана та стає музеєм;
у міста нема фактично жодного арт-центру. Палац мистецтв перетворився на палац-пізд*ц з базаром та закритими виставками спілки художників;
встановлення пам’ятників без врахування думки мистецьких кіл;
Музей ідей потерпає від атак сусідньої церкви, біля неї представники церкви зняли арт-об’єкт Літачок, щоб поставити Матінку божу;
частину керамо-скульптурної фабрики з майстернями готують до зносу.
МИ ВИМАГАЄМО:
- Виділити місце в межах центру та близького центру Львова для арт-центру
- Забезпечити умови та місце для творення культури Львова – стверення майстерень та осередків спілкування
- Конструктивного діалогу та зрозумілої нам культурної політики з боку міської влади
Товариство людей мистецтва імені Святого Яна з Дуклі
фото: Артем Пронов
текст допоміг зробити Богдан Шумилович